В стране раздолья и берёз
Идеологий властный гнёт
Калечит судьбы. В море слёз
Людских держался хрупкий плот.
О нём поведаю я вам –
Пусть эта доблесть, верность, честь
В потоке судеб, в волнах драм
Для всех примером станет впредь.
Глава 1
Луна в ту ночь на небо не всходила,
Но в городе утих рабочий шум.
Священник всё размахивал кадилом,
На девочку свой устремивши ум,
Наивную, кладящей всё поклоны
Угоднику. И бледный тонкий перст
Её ручонки всё крестил икону
И к губкам подносил нательный крест.
И тихо, сзади подойдя к ребёнку,
Не выдержал соблазна юркий поп
И надругавшись вволю над девчонкой
Насильник жертву спрятал плакать в гроб.
Не отпевал он девичью душонку,
А страхом выбивал с неё зарок.
И сунув ей красивую иконку
Наказ внушил – замаливать порок.
С тех пор она храм Божий избегала.
Однажды в школу к ним пришёл тот поп:
Предупреждал, что секта воровала
Людей, что верит секте лишь холоп.
"Негоже доверятся людям секте,
Весь город православным должен быть!
Сектантский проповедник – бывший лектор
Из школы атеизма. Он – бобыль!
Он Библию уразумел под старость
И семьи разрушает горожан,
Твердя, что в секте Бог дарует радость.
Не чтит отступник православный храм!"
Священник гневно обличал сектантов,
Хвалил директора, учителей,
Благословлял чиновников за гранты.
Потом ушёл со свитою гостей.
Оцепенев от памяти жестокой
Девчушка сердцем только поняла,
Коль были люди те попу морокой –
Они не причинят ребёнку зла.
Глава 2
В бору смутились пасмурные ели,
Когда грибницу девочка нашла –
На толстых ножках дружно шляпы рдели.
Грибы она в корзину собрала
И понесла. В дороге незнакомец
Ей повстречался и грибной улов
До города нёс чуткий доброволец
Делясь рецептом блюда из грибов.
В наш век цинизма не всегда невинность,
Участие, открытость и любовь
Без задней мысли обретают зримость –
Но это украшает чудаков.
И девочка влюбилась в незнакомца
На дюжине неполной жизни лет.
И дома, часто глядя из оконца
Своей квартиры, ждала силуэт
Знакомый средь толпы увидеть снова.
Мечтала даже с ним создать семью.
Но время шло. Года считала школа.
Лишь только сердце верило чутью.
Однажды в парке городском скинхеды
Избили пожилого мужика
За то, что тот сектантские беседы
С людьми вёл часто. Там без пиджака
В кровавой луже он лежал. Зеваки
Смеялись над несчастным. Мимо шла
Из школы девушка и в жертве драки
Она узнала дядьку грибника.
И к пострадавшему врачей девчонка
По телефону срочно позвала.
Врачам представилась его сестрёнкой
Сопроводив в больницу старика.
Домой она вернулась вся счастливой –
Ей часть мечты приблизила судьба.
Её душа теперь не сиротлива –
Лишь за любовь его пошла борьба.
Глава 3
На свадьбе мягкий перезвон посуды
Аккомпанирует словам гостей.
Вокруг судачат втихомолку люди:
"Что старый дед давно не пара ей.
У них семья навряд ли состоится.
Да в секте всё не так, как у людей."
И сплетни православные глумиться
Над парой этой будут много дней.
Но время шло – у них родились дети,
Почти с десяток бойких крепышей.
Вкруг дочерей и сыновей их сети
Плели попы с поддержкою властей.
Комиссии частенько к ним с проверкой
Из комитетов всяких городских
Всё посещали, да с поповской меркой:
"Не правильно растите чад своих!
Они должны чтить храмы приходские,
На службах быть, на исповедь к попу
Ходить. А вы традиции чужие
Им сызмальства даёте на беду."
Семье очарованье старых песен
Идеологий власти не нужна.
Священникам издревле мир весь тесен,
Но с Богом лишь свободная душа!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Спасибо, Саша. Очень актуально. И написано хорошо, живо. Проза в поэзии. Благословений! Комментарий автора: Пожалуйста, молитесь за меня. Есть много сюжетов и задумок.
P.S.: По поводу актуальности - большинство моих стихов (повестей и рассказов в стихах имеют реальных прототипов. То есть - очень мало художественного вымысла в этих художественных произведениях. К сожалению, я вынужден скрывать имена (и жертв, и преступников, городов и стран)...
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.